У своїх інтерв’ю польський режисер Кшиштоф Кесльовський (Krzysztof Kieślowski) часто підкреслює, що кіно – це розмова. І робить він кіно для того, щоб розмовляти на різні теми. У ранніх документальних фільмах режисера, таких як Gadające głowy (1980), ми можемо спостерігати розмови про людей: ким вони є, що відчувають, а у фільмі Siedem kobiet w różnym wieku (1978) спостерігаємо за артистами балету різного віку; у цій картині відображається цикл людського життя. Хоч із часом Кесльовський змінив документалістику на художній фільм, але розмови у фільмах ті ж самі – роздуми й пошуки в глибинах людської натури.

Декалог (Dekalog) – це цикл з десяти фільмів, які об'єднує спільна назва та ідея. Ці фільми торкаються універсальних загальновідомих речей, у випадку “Декалогу”, це десять заповідей. На тему декалогу і десяти заповідей є багато літератури. Але режисер разом зі сценаристом Кшиштофом Песевичем (Krzysztof Piesiewicz), з яким вони співпрацювали над цим циклом фільмів, вирішили інтерпретувати кожну зі заповідей як виклик для героя, і зрозуміти, чи є можливим для сучасної людини не порушити жодну з-зі заповідей. Це погляд і спостереження за поведінкою особистості у складному, сучасному й новому світі через призму певних моральних норм й етичних принципів, які стали фундаментом нашої цивілізації. Цікавим фактом є те, що Песевич, за своїм фахом є адвокатом. Адвокатська ж практика в певній мірі пов’язана з моральним кодексом. Цей досвід в судових процесах відігравав ключову роль у написанні сценарію. А за основу сюжету п'ятої частини фільму була взята справа, якою раніше особисто займався Песевич. Завдяки цьому  «Декалог» наділений такими детальними й достовірними описами моральних дилем.

Режисер хоче нам сказати, що декалог – це не нав’язаний десь заздалегідь набір правил, про які треба постійно пам’ятати, а природний набір моральних принципів, і вже ми вирішуємо: дотримуватися їх чи ні, але щодня переживаємо наслідки цих рішень. Щоб в цьому переконатись, розглянемо перший епізод. Ми спостерігаємо тут протистояння між наукою та вірою. Режисер нас знайомить з Кшиштофом, який живе разом зі своїм юним сином Павлом у Варшаві.  Починаючи від побутових сцен і розмов у квартирі Кесльовський відкриває свій метафізичний “Декалог” у жорстокий спосіб – через запитання про життя, смерть, душу, Бога, поставлені дитиною, яка побачила на вулиці замерзле щеня. Батько, який є викладачем університету, пояснює сину про смерть як про біологічний процес. Коли ж син запитує про душу, батько каже,  що душі немає. Пізніше ми знайомимося з тіткою Павла, яка є повною протилежністю його батька. Якщо для Кшиштофа авторитет є наука, і довіряє він математичним розрахункам, то його сестра Ірена вірить у Бога. Ми бачимо, що у розмовах з ними Павел пробує знайти відповіді, які б не мали розбіжностей у двох сторін. І у питанні сенсу життя батько і тітка мають схожі відповіді. Можна побачити, що тут режисер пробує з’ясувати, чи може бути метафізичний зв’язок між різними людьми, знайти площини, де атеїзм і релігія не були б протиріччями. 

Одна з головних сцен відбувається навколо замерзлого озера. 
Кшиштоф разом з сином за допомогою свого комп’ютера розраховують міцність ковзанки, розташованої біля їхнього будинку. Розрахунки показують, що лід міцний, і батько ні намить не сумнівається у них. У фільмі йдеться не лише про сумніви в Богові в релігійному сенсі чи про необхідність вірити в нього, а й про довіру до ідолів у вигляді технологій. І щодо сумнівів, що вони насправді є якоюсь відповіддю.

Кульмінація у фільмі починається, коли за столом у Кшиштофа тріснув  скляний флакон. Чорнильна пляма яка з'являється як прикмета - не тільки проливається як «кров», але й забруднює руки Кшиштофа. На своїх лекціях в університеті головний герой Кшиштоф розповідав студентам про слова, мову та приховану в них метафізику – тут чорнило бруднить йому руки, і він намагається їх відмити – що, як відомо, дуже важко. Він ніби символічно намагався звільнитися від метафізики. Пізніше, у розмові з сестрою, коли Кшиштоф відчуває, що щось трапилося, він також каже, «без сенсу», що він розлив чорнило.